Сліди Ковпака, уроки молдавської, жодного голу в УПЛ. Хто такий Артем Довбик?

Sport Arena представляє новачка національної команди України Артема Довбика.

Сліди Ковпака, уроки молдавської, жодного голу в УПЛ. Хто такий Артем Довбик?
Сліди Ковпака, уроки молдавської, жодного голу в УПЛ. Хто такий Артем Довбик? — фото

Серед нових облич збірної першого призову Андрія Шевченка чимало несподіваних, але одне і взагалі викликало здивування футбольного загалу. 19-річний Артем Довбик, гравець, який ще жодного разу не забивав у Прем’єр-лізі, та й навіть у юнацьких і молодіжних збірних з’являвся епізодично. Хто це й чому потрапив у поле зору національної команди?

Представляти гравця випало мені – так уже вийшло, що я бачив перші кроки хлопця в професіональному футболі України і навіть робив з ним чи не перше інтерв’ю в його кар’єрі. Ну, що ж – розповім про особисті враження від Артема Довбика й спробую зрозуміти логіку тренерського штабу та пояснити, чим юний гравець переважив імовірних кандидатів зі значно більшим досвідом.

Улюблений син черкаського полку

Артем Довбик належить до тих юних талантів, звістка про перспективність яких опереджала саму їхню появу на всеукраїнському рівні. Ще році в 2013-му всі, хто слідкує за нижчими лігами чемпіонату України, дізналися, що є такий перспективний форвард у черкаського Славутича. Першим про нього мені розповів відомий футбольний менеджер Олексій Люндовський. Резюме було приблизно таке: «Коли ти побачиш, що він робить з м’ячем, як стартує на передачі, будеш атаку з розкритим ротом додивлятися».

Вдруге почув про Довбика від Юрія Бакалова. Розмовляючи з ним про півріччя «Славутича», запитав про юні таланти. «Є, і дуже непогані, – відповів Юрій Михайлович. – Є кілька місцевих вихованців, які можуть вирости в дуже пристойних футболістів. Сторчоус той же дебютував уже, Довбик – на підході». І справді – вихованець черкаського футболу Артем Довбик уже досить скоро змусив про себе заговорити.

Артем Довбик, footboom.com
Артем Довбик, footboom.com

…Футбольна історія Довбика почалася із звичайних шкільних турнірів та «Шкіряного м’яча». Найбільше дитяче враження хлопця – знаменитий фінал Ліги чемпіонів між Міланом та Ліверпулем, де Артем зірвав голос, вболіваючи за Шевченка, і був вражений драматургією поєдинку з серією післяматчевих пенальті. Займаючись у черкаських тренерів Олексія Яковича Блохи та Сергія Івановича Сергієнка, юний форвард, здебільшого, грав проти старших хлопців. Тим не менш, забивав досить багато – за чотири неповних сезони в ДЮФЛУ в 65 матчах відзначився 33 голами (як для провінційного дитячо-юнацького клубу, це прекрасний показник).

Отож, зважаючи на особливу перспективність Довбика, уже в юному віці до нього почали проявляти особливий інтерес. Знаючі люди в кулуарах запевняли: в рідному місті Артем затримається ненадовго…

Між Металістом та Динамо

Ще школярем Довбик потрапив у поле зору ще того, зоряного Металіста. З юнацьким складом хлопець пройшов збори, і хоча справа йшла до підписання контракту – втрутилася травма. Вилікувавшись, Артем опинився уже на тренуваннях основної команди Славутича. Черкаський клуб уже кілька років ходив у фаворитах другої ліги, перед Юрієм Бакаловим було поставлене завдання – підвищення у класі. Той клуб був настільки амбітним, що дістався півфіналу Кубка України (перший подібний успіх в історії для представників другої ліги!). Але, попри досить зірковий склад, тренери активно підтягували Довбика до основи.

Спершу він почав тренуватися з командою, потім з’їздив на збори. Бакалов бачив у Артемові великі перспективи – уже в стартовому турі сезону 2014/15 Довбик дебютував у другій лізі. В віці 17 років і 34 днів він став наймолодшим у своїй команді на той час. От тільки так вийшло, що у Стрию Славутич, перейменований на Черкаський Дніпро, програв – і Бакалова відправили у відставку. Далі Довбику належало проявляти себе під керівництвом Ігоря Столовицького.

При таких досвідчених форвардах, як Батальський, Дацюк і Качур, Артем не знітився. Уже в другому своєму матчі – проти херсонського Кристалу – забив свій прем’єрний гол, а вийшовши на заміну в жовтневому матчі з Арсеналом-Київщиною, забив білоцерківцям три м’ячі і записав на свій актив ще одну гольову передачу. Загалом у своєму прем’єрному сезоні на дорослому рівні Артем Довбик зіграв 19 матчів, забивши 7 голів і віддавши 6 результативних пасів. Наприклад, у кубковому матчі з Говерлою юний форвард виходив зі старту й повозив більш досвідчених суперників із прем’єр-лігового клубу…

Артем Довбик, telegraf.com.ua
Артем Довбик, telegraf.com.ua

Ідеологія Черкаського Дніпра при Володимирові Лашкулі передбачає підвищену увагу до місцевих вихованців. При ньому в основний склад постійно підтягувалися черкаські юнаки. Зважаючи на те, що молодіжна збірна України грала в Черкасах, у її складі в виставковому матчі з місцевим клубом дебютував хавбек Андрій Сторчоус (на той час – взагалі гравець аматорської Зорі, білогірського фарму черкасців). Пішов вгору й Артем Довбик, який, зігравши всього пару матчів у юнацькій збірній, потрапив у поле зору й молодіжної.

Схвалював і сприяв Лашкул і перегляду Довбика у київському Динамо. Утім, у підсумку замість столичного клубу Артем опинився у Дніпрі.

Володар Кубка Молдови

Киянам Довбик передав «привіт», забивши єдиний м’яч у переможному матчі молодіжної команди Дніпра проти однолітків із Динамо. Утім, місця в основі фіналістів Ліги Європи молодому черкасцеві ніхто не міг гарантувати – та й за дубль у 12 матчах він забив лише один м’яч. У жовтневому кубковому матчі з Олімпіком Артем дебютував за основний склад Дніпра, замінивши Безуса. Дніпряни виграли – 3:2, Довбик не забив. За півроку це був його єдиний матч за першу команду – далі була оренда.

Обираючи серед кількох варіантів, Артем з агентами зважився спробувати сили за кордоном. Тим більше, що й далеко їхати не треба було – сусідня Молдова. Бельцівська Зоря була чи не найбільш «українським» клубом місцевої Національної дивізії – під керівництвом Ігоря Рахаєва грало півдюжини наших легіонерів. Разом із ними Артем став володарем Кубка Молдови. Провів п’ять матчів, у фіналі був у запасі.

Влітку Мирон Маркевич планував ще раз серйозно подивитися на хлопця, але покинув клуб. Все йшло до того, що Довбик міг провести півріччя в оренді в Волині. В сутності, саме «бан» на дозаявки, який носить на собі луцький клуб, завадив такому переходу. На щастя Артема, Дмитро Михайленко спеціалізується на молоді. Замість запрошення гравців сумнівного досвіду й статусу, він від самого початку поставив питання так, що Дніпро базуватиметься якраз на тих гравцях, які пройшли його школу в молодіжному складі й вигравали турнір U-21. Яскраво проявили себе Баланюк, Вакулко, Когут, а Довбик уже двічі виходив на поле, маючи в своєму розпорядженні по тайму.

Аванс на майбутнє

Звісно, Довбик – ще не сформований гравець. За його плечима – тільки три матчі за основний склад, за душею він не має ще жодного голу в Прем’єр-лізі. Тож скепсис відносно гравця очевидний. Як сприймати його виклик? Інтерпретації можуть бути різними.

По-перше, Шевченко та його радники можуть зважати суто на перспективи гравця. Довбик – футболіст молодий. Його козирі – швидкість, удар як із лівої, так із правої. Уміння зіграти як при контратаках, так і при позиційному, ломовому наступі. Суто за природними даними, Артем і справді є одним із найбільш обдарованих форвардів свого віку.

Артем Довбик, fcdnipro.ua
Артем Довбик, fcdnipro.ua

По-друге, можна сприймати це як жест роботи на майбутнє. Навколо збірної – чимало гравців вікових, очевидного вибору. Згадаймо, як по ходу минулого сезону сприймалися навіть як оптимістичні шанси на повернення натуралізованих Мілевського та Девича – але вони згасли так, як і зменшилася їхня ігрова практика в Румунії та Росії. А тут – Баланюк і Довбик, тобто – прозорий натяк, що штаб іде далі.

По-третє, можна припустити, що Довбик може потрапити в обойму збірної і системно награватися як форвард специфічного амплуа. Він вищий за Хльобаса, швидший за гіпотетичного Хобленка. Якщо тактична різноманітність потребуватиме т.зв. «форварда-вежу», то він може підійти на цю роль. В юнацькому футболі, до слова Артем взагалі грав такого собі розігруючого у відтяжці.

Найголовніше ж – цей виклик слід сприймати саме як аванс на майбутнє. Незмінно в пошуках гравців для збірної новий штаб переглядає низку кандидатів. Хтось підійде, хтось – ні. Але дехто зможе скористатися своїм шансом і виправдати своє запрошення. Так що для Довбика, точно так, як і для Баланюка, Юрченка і навіть деяких більш досвідченіших кандидатів, це означає не спочивання на лаврах, а ще більш напружену і виснажливу роботу.

Джерело: sportarena.com

Читайте также

Комментарии